Президентські Зали ІІ Речі Посполитої та Уряду Республіки Польщі у вигнанні

Президентські Зали ІІ Речі Посполитої та Уряду Республіки Польщі у вигнанні

Процес відбудови Королівського Замку у Варшаві формально завершився реставрацією Нижнього саду. Замок як музей продовжує розвиватися – поступово розширюються і його колекції, змінюються експозиції. У нових екскурсійних маршрутах по Замку можна буде відвідати зали, присвячені президентам ІІ Речі Посполитої та Уряду Республіки Польщі у вигнанні. Дві кімнати, які безпосередньо прилягають до одного з найважливіших замкових інтер’єрів – Сенаторської зали, були спеціально створенні для того, щоб підкреслити важливість Замку в ІІ Речі Посполитій як носія ідеї незалежної польської держави, її найвищого органу влади.

Замкові Зали ІІ Речі Посполитої

Після відновлення незалежності Польщі у 1918 році, Замок був переданий у розпорядження глави держави Юзефа Пілсудського, а потім президентів Республіки Польщі. Президентство Габрієля Нарутовича тривало надто коротко, щоб він міг оселитися у Замку, а Станіслав Войцеховський хоч і проживав у Бельведері, все ж здійснював частину своєї політичної та представницької діяльності в історичній резиденції королів. Після 1926 року президент Ігнацій Мосцицький вирішив не тільки працювати, але й жити в замкових апартаментах. Протягом наступних 13 років до Замку приїздили дипломати та глави держав, проводилися зустрічі політиків, офіційні прийоми та приватні аудієнції. Замок знову став символом, носієм ідеї незалежної Польської держави та її найвищим органом влади.

Реконструкція Замку після руйнувань Другої світової війни з політичних міркувань не передбачала реконструкції президентських апартаментів, які займав Ігнацій Мосцицький у 1926 – 1939 роках. Але у 1990-х роках було відведено приміщення для Президентів ІІ Речі Посполитої та польської влади в екзилі, їх тимчасово розмістили на 2-му поверсі Замку. Наразі обидві виставки повертаються у новому аранжуванні.

Кабінет президента Ігнація Мосцицького (1926–1939)

Інтер’єр символічно нагадує міжвоєнний президентський період в історії Замку. Серцем квартири глави держави був кабінет, де він приймав міністрів, прем'єр-міністрів, іноземних гостей та національні делегації. У Замку працювали дві юридичні канцелярії: цивільна та військова.

Завдяки фотографіям до 1939 року та збереженому гарнітуру з драконами, вдалося оформити інтер’єр у стилі, схожому на президентський. Експозицію доповнюють портрети попередників Мосцицького – президентів Габрієля Нарутовича та Станіслава Войцеховського, а також бюсти глав держави маршала Юзефа Пілсудського та прем’єр-міністра Ігнація Яна Падеревського.

У проході до другої кімнати є відреставровані «Римські двері» приблизно 1810 року, гарнітур, який у 1930-х роках став окрасою приймальні у цій частині Замку. Зруйновані у 1939 році під час бомбардування будівлі німцями, вони нагадують нам про драматичний момент історії.

Кабінет Уряду Республіки Польща у вигнанні (1939–1991)

Ця кімната належить до Резиденції польської влади в еміграції, яка з 1940 року знаходилася у Лондоні за адресою Ітон-плейс, 43, і була широко відома як «Замок» серед польської громади. Установа припинила свою діяльність після президентських виборів у Польщі в 1990 році, коли останній президент Польщі в екзилі Ришард Качоровський передав президентський знак Другої республіки президенту Леху Валенсі, чим завершив діяльність лондонського уряду.

У кабінеті представлені сувеніри, передані з лондонської резиденції: частина президентського оздоблення з комплектом портретів шести президентів – Владислава Рачкевича, Августа Залеського, Станіслава Островського, Едварда Рачинського, Казімежа Сабата та Ришарда Качоровського, печатки різних державних органів до 1939 року та фрагменти президентського посуду (скло, порцеляна, срібло) ще з довоєнного Замку. Три килими, виготовлені у 1943–1944 роках в Ісфахані польськими жінками, яким вдалося виїхати з СРСР, що символізують різні шляхи та долі польської еміграції під час війни.

Виставка доступна в години роботи Замку, окрім середи.